часник
вте́рти ма́ку (часнику́), згруб. Побити, суворо покарати кого-небудь. За нові його (кавалера) вибрики я такого йому втру маку, що навіки відхочеться йому женихатися (Переклад М. Лукаша); — Іч, який...— чого захотів!? Я зараз як втру тобі часнику, то надовго забудеш про театри (М. Стельмах). нате́рти ма́ку. — Меланіє! — озивається Дмитро і повертає дівчину до дійсності. — Хочеш, я зараз вернуся назад і натру маку тому лобуреві, з яким щойно розминулися (П. Гуріненко).
на ла́дан ди́хати. 1. Бути безнадійно хворим, близьким до смерті; помирати. (Флорентієць:) Він вже старий. Він дихає на ладан (М. Костомаров); (Тарас:) Багато вже не стало тих, що воювали вмісті (разом) ви!.. Один Кадило ще живий, та й той на ладан дише (І. Карпенко-Карий); Знає толк на травах (знахарка). Колись мій батько на ладан дихав, а вона дала йому настойку на якомусь корені — і пішов старий (М. Стельмах). на часни́к ди́хати. Давно уже говорили, що Лисун (дід) на часник дише, а він усе хрипів у землянці своїй (В. Дрозд). 2. Бути зношеним, ветхим; розвалюватися, розпадатися від довгого користування. А в лаві колія стара на ладан просто дише. От і виходить — на-гора півнорми і не більше (П. Дорошко). 3. Бути близьким до припинення свого існування. Австрія на ладан дихає .. Скрізь нас молотять, аж пір’я летить (Переклад С. Масляка).
Значення в інших словниках
- часник — [часник] -ниека, м. (на) -ниеку Орфоепічний словник української мови
- часник — ЧАСНИ́К, у́, ч. 1. Дворічна городня рослина з характерним смаком і запахом, що належить до цибулинних культур родини лілійних (вживається як страва, приправа, а також у медицині). Словник української мови у 20 томах
- часник — часни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- часник — -у, ч. 1》 Овочева городня рослина з різким смаком і запахом, що належить до цибулинних культур родини лілійних; вживається як страва, приправа, а також у медицині. 2》 Дикоростуча багаторічна рослина ряду цибулинних. Часник польовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- часник — Дворічна рослина з родини лілійних; походить з Малої Азії; їстівна цибулина складається з т.зв. зубців з характерним смаком і запахом; поширена приправа; має лікувальні та бактерицидні властивості. Універсальний словник-енциклопедія
- часник — Часни́к, -ку́, -ко́ві, в -ку́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- часник — ЧАСНИ́К, у́, ч. 1. Овочева городня рослина з різким смаком і запахом, що належить до цибулинних культур родини лілійних; вживається як страва, приправа, а також у медицині. Не їла душа часнику, не буде й смердіти (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах