часник
ЧАСНИ́К, у́, ч.
1. Дворічна городня рослина з характерним смаком і запахом, що належить до цибулинних культур родини лілійних (вживається як страва, приправа, а також у медицині).
Під часник не слід вносити свіжого гною, бо він знижує врожай і погіршує якість продукції (з наук. літ.);
Мовчки, похмуро їв він хліб з часником та часом сердито покрикував на дітей (М. Коцюбинський);
У полумисках височіли купи червоних помідорів, зелених огірків, біля сільничок лежали головки часнику (М. Зарудний);
– Та що ви мене дурите, коли ковбаса з часником! – дідусь своєї. – Самі ось покуштуйте! (Остап Вишня);
* Образно. Порядок – це добре .. А скарг я не боюся. Душа часнику не їла смердіти не буде (В. Дрозд).
2. Дикоростуча багаторічна рослина ряду цибулинних.
Хитаються на сизих стеблах червоні голівки жаб'ячого часнику, а по закопу уже жовтіють тюльпани (П. Панч);
Часник польовий;
* Образно. Де проростають свиріпа й часник, висмикуй з корінням, Бога не узрить вовік, хто засмітив почуття (М. Зеров).
◇ Вте́рти (нате́рти) ма́ку (часнику́) див. втира́ти¹;
На ла́дан (рідко на часни́к) ди́хати див. ди́хати;
(1) На часни́к ди́хати (д) див. ди́хати.
Значення в інших словниках
- часник — [часник] -ниека, м. (на) -ниеку Орфоепічний словник української мови
- часник — часни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- часник — -у, ч. 1》 Овочева городня рослина з різким смаком і запахом, що належить до цибулинних культур родини лілійних; вживається як страва, приправа, а також у медицині. 2》 Дикоростуча багаторічна рослина ряду цибулинних. Часник польовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- часник — Дворічна рослина з родини лілійних; походить з Малої Азії; їстівна цибулина складається з т.зв. зубців з характерним смаком і запахом; поширена приправа; має лікувальні та бактерицидні властивості. Універсальний словник-енциклопедія
- часник — вте́рти ма́ку (часнику́), згруб. Побити, суворо покарати кого-небудь. За нові його (кавалера) вибрики я такого йому втру маку, що навіки відхочеться йому женихатися (Переклад М. Лукаша); — Іч, який...— чого захотів!?... Фразеологічний словник української мови
- часник — Часни́к, -ку́, -ко́ві, в -ку́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- часник — ЧАСНИ́К, у́, ч. 1. Овочева городня рослина з різким смаком і запахом, що належить до цибулинних культур родини лілійних; вживається як страва, приправа, а також у медицині. Не їла душа часнику, не буде й смердіти (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах