1. Словник української мови у 20 томах

часний

ЧАСНИ́Й, а́, е́, діал.

1. Такий, що залежить від часу, у який найкраще що-небудь робити.

Копати канаву – часна робота (Сл. Б. Грінченка).

2. Своєчасний (про пологи).

Часна дитина (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. часний — -а, -е. 1》 діал. Залежний від зручного часу, погоди, обставин і т. ін. Часна робота. 2》 зах. Своєчасний (про пологи). Часна дитина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. часний — Часни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. часний — Часни́й, -а́, -е́ 1) О работѣ: зависящій отъ времени, въ которое наиболѣе удобно дѣлать, напр. копати канаву — часна робота, такъ какъ для совершенія ея необходима хорошая погода, въ дождь копать нельзя. Лохв. у. 2) Своевременный (о родахъ). Часна дитина. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка