часловець
ЧАСЛО́ВЕЦЬ, вця, ч., розм.
Те саме, що часосло́в.
У год вчистив [Пістряк] граматику, два годи вчив часловець (Г. Квітка-Основ'яненко);
– А до школи поїдеш? – Нехай їй біс! Мені і так остогид той часловець та псалтирі (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- часловець — часло́вець іменник чоловічого роду часослов розм. Орфографічний словник української мови
- часловець — -вця, ч., розм. Те саме, що часослов. Великий тлумачний словник сучасної мови
- часловець — ЧАСЛО́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Те саме, що часосло́в. У год вчистив [Пістряк] граматику, два годи вчив часловець (Кв.-Осн., II, 1956, 158); — А до школи поїдеш? — Нехай їй біс! Мені і так остогид той часловець та псалтирі (Н.-Лев., І, 1956, 174). Словник української мови в 11 томах
- часловець — Часловець, -вця м. Часословъ. Левиц. І. 243. Словник української мови Грінченка