часто-густо

ЧА́СТО-ГУ́СТО, присл.

Дуже часто, майже весь час.

Романко ходив до школи, приносив якісь книжки від вчителя та часто-густо голосно марив про те, що то буде, як він вивчиться та зробиться великим паном (М. Коцюбинський);

Тут їх не дістануть ворожі кулемети, проте вогонь артилерії і мінометів часто-густо обрушується саме на них (О. Гончар);

Вийшовши з стін школи, десятикласники часто-густо самі, без допомоги своїх вчителів-наставників вирішували, як бути (І. Цюпа);

Часто-густо техніка працює доти, доки не вийдуть з ладу двигун чи ходова частина (з газ.).