чекан
ЧЕКА́Н¹, а, ч.
1. військ., іст. Старовинна ручна зброя, що являє собою загострений молот із довгим держаком (використовувалася перев. для удару по голові); келеп.
Не піддавалися вони [двері] ані шаблям, ані списам, ані чеканам (З. Тулуб);
Зброя їх [райтарів] складалася з трьох рушниць, одної довгої і двох коротких, чекана та шаблі (з наук. літ.).
2. Інструмент для чеканення, який нагадує тупе зубило; карбівка.
Сидить Андрій Васильович у майстерні, виконує чекани найрізноманітніших конфігурацій. Бо для кожного штриха – новий чекан (з газ.).
3. діал. Кирка.
ЧЕКА́Н², а, ч.
Невеликий степовий дикий птах родини дроздових з коротким дзьобом.
У південних степах нашої країни живе такий собі непоказний птах – чекан-танцюрист (з наук.-попул. літ.);
Чекан лучний;
Чекан чорноголовий (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- чекан — чека́н 1 іменник чоловічого роду зброя; інструмент чека́н 2 іменник чоловічого роду, істота птах Орфографічний словник української мови
- чекан — Ручна зброя, у якої з одного боку була сокирка, а з другогомолоток, з дерев'яним держаком завдовжки близько метра; воднораз був ознакою начальницького стану Словник застарілих та маловживаних слів
- чекан — I -а, ч. 1》 військ., іст. Старовинна ручна зброя, що являє собою загострений молот з довгим держаком (використовувалася перев. для удару по голові); келеп. 2》 Інструмент для чеканення, який нагадує тупе зубило; карбівка. 3》 діал. Кирка. II -а, ч. Невеликий степовий дикий птах з коротким дзьобом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чекан — ЧЕКА́Н¹, а, ч. 1. військ., іст. Старовинна ручна зброя, що являє собою загострений молот з довгим держаком (використовувалася перев. для удару по голові); келеп. Словник української мови в 11 томах