чекан
ЧЕКА́Н¹, а, ч.
1. військ., іст. Старовинна ручна зброя, що являє собою загострений молот з довгим держаком (використовувалася перев. для удару по голові); келеп.
Не піддавалися вони [двері] ані шаблям, ані списам, ані чеканам (Тулуб, Людолови, II, 1957, 127).
2. Інструмент для чеканення, який нагадує тупе зубило; карбівка.
Сидить Андрій Васильович у майстерні, виконує чекани найрізноманітніших конфігурацій. Бо для кожного штриха — новий чекан (Рад. Укр., 10.I 1969, 4).
3. діал. Кирка.
ЧЕКА́Н², а, ч. Невеликий степовий дикий птах з коротким дзьобом.
У південних степах нашої країни живе такий собі непоказний птах — чекан-танцюрист (Наука.., 8, 1966, 31).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чекан — ЧЕКА́Н¹, а, ч. 1. військ., іст. Старовинна ручна зброя, що являє собою загострений молот із довгим держаком (використовувалася перев. для удару по голові); келеп. Не піддавалися вони [двері] ані шаблям, ані списам, ані чеканам (З. Словник української мови у 20 томах
- чекан — чека́н 1 іменник чоловічого роду зброя; інструмент чека́н 2 іменник чоловічого роду, істота птах Орфографічний словник української мови
- чекан — Ручна зброя, у якої з одного боку була сокирка, а з другогомолоток, з дерев'яним держаком завдовжки близько метра; воднораз був ознакою начальницького стану Словник застарілих та маловживаних слів
- чекан — I -а, ч. 1》 військ., іст. Старовинна ручна зброя, що являє собою загострений молот з довгим держаком (використовувалася перев. для удару по голові); келеп. 2》 Інструмент для чеканення, який нагадує тупе зубило; карбівка. 3》 діал. Кирка. II -а, ч. Невеликий степовий дикий птах з коротким дзьобом. Великий тлумачний словник сучасної мови