1. Словник української мови у 20 томах

черевина

ЧЕРЕВИ́НА, и, ж., розм.

1. Шкіра і підшкірна жирова тканина, що облягає кишки.

Порвану кулею черевину він [Біляєв] знову стулив докупи, як чародій, вдмухнув у приречену на смерть людину життя, повернув серцю нормальний пульс (Д. Бедзик).

2. Те саме, що че́рево 1.

На піч мене пустіть, на саму середину загріти черевину (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. черевина — череви́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. черевина — -и, ж., розм. 1》 Шкіра і підшкірна жирова тканина, що облягає кишки. 2》 Те саме, що черево 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. черевина — ЖИВІ́Т (частина тіла людини і тварини), ЧЕ́РЕВО розм., ПУ́ЗО фам., УТРО́БА фам., ЧЕРЕ́ВИНА розм. рідше; ЛО́НО книжн., поет. (про частину тіла як символ материнства). — Захворів. Живіт болить, ламає мене всього (О. Словник синонімів української мови
  4. черевина — ЧЕРЕВИ́НА, и, ж., розм. 1. Шкіра і підшкірна жирова тканина, що облягає кишки. Порвану кулею черевину він [Біляєв] знову стулив докупи, як чародій, вдмухнув у приречену на смерть людину життя, повернув серцю нормальний пульс (Д. Бедзик, Дніпро.. Словник української мови в 11 томах
  5. черевина — Череви́на, -ни ж. = черево. Живіт мене болить, на піч мене пустіть, на сому середину загріти черевину. Шух. І. 97. Словник української мови Грінченка