черевики
ЧЕРЕВИ́КИ, ів, мн. (одн. череви́к, а, ч.).
1. Вид невисокого взуття з халявами, які закривають щиколотку чи доходять до початку литки, перев. на шнурках або ґудзиках, що виготовляються зі шкіри та міцних тканин.
Якби мені черевики, То пішла б я на музики (Т. Шевченко);
На ногах, трохи завеликих для її дрібної постаті, мала [дівчина] шнуровані черевики (І. Франко);
[Терешко:] І де ти виріс такий? .. Сухий та нелюдяний. Як кажуть, ні до чобота каблук, ні до черевика рант (М. Зарудний);
У Відні купив собі дешевий плащ.., бриля і літні черевики (М. Коцюбинський).
2. Взуття для лижників.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- черевики — мн., полуботки, штиблети, (з утятими халявками) ТУФЛІ, черевички Словник синонімів Караванського
- черевики — -ів, мн. (одн. черевик, -а, ч.). Вид невисокого взуття перев. на шнурках або ґудзиках. Великий тлумачний словник сучасної мови
- черевики — ЧЕРЕВИ́КИ, ів, мн. (одн. череви́к, а, ч.,). Вид невисокого взуття перев. на шнурках або гудзиках. Якби мені черевики, То пішла б я на музики (Шевч., II, 1953, 116); На ногах, трохи завеликих для її дрібної постаті, мала [дівчина] шнуровані черевики (Фр. Словник української мови в 11 томах