1. Словник української мови в 11 томах

черевики

ЧЕРЕВИ́КИ, ів, мн. (одн. череви́к, а, ч.,). Вид невисокого взуття перев. на шнурках або гудзиках.

Якби мені черевики, То пішла б я на музики (Шевч., II, 1953, 116);

На ногах, трохи завеликих для її дрібної постаті, мала [дівчина] шнуровані черевики (Фр., VI, 1951, 162);

[Терешко:] І де ти виріс такий? ..Сухий та нелюдяний. Як кажуть, ні до чобота каблук, ні до черевика рант (Зар., Антеї, 1962, 12);

У Відні купив собі дешевий плащ.., бриля і літні черевики (Коцюб., III, 1956, 267).

Роззува́ти череви́ки див. роззува́ти.

◊ Стопта́ти бага́то (не одну́ па́ру, сім пар і т. ін.) череви́ків див. сто́птувати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. черевики — мн., полуботки, штиблети, (з утятими халявками) ТУФЛІ, черевички Словник синонімів Караванського
  2. черевики — ЧЕРЕВИ́КИ, ів, мн. (одн. череви́к, а, ч.). 1. Вид невисокого взуття з халявами, які закривають щиколотку чи доходять до початку литки, перев. на шнурках або ґудзиках, що виготовляються зі шкіри та міцних тканин. Словник української мови у 20 томах
  3. черевики — -ів, мн. (одн. черевик, -а, ч.). Вид невисокого взуття перев. на шнурках або ґудзиках. Великий тлумачний словник сучасної мови