черідка
ЧЕРІ́ДКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до череда́1.
Клопочуться хазяйки невсипущі, стрічаючи отару та черідку (Леся Українка);
Он риба гра. Та скільки її? Цілою черідкою так і суне; спинки – чорні, боки – срібно-золоті, а очі з червоними обідками... (Панас Мирний);
За поворотом Ярослав різко зменшив швидкість – обминали черідку велосипедистів у синіх трусах і білих майках (Ю. Мушкетик);
Над головою злісно прошуміла черідка снарядів (С. Васильченко);
Христя почала перебирати своє життя. Що воно? Ціла черідка утрат та горя, ціла вервечка випадків, котрі піднімали її угору на те, щоб опустити сторч головою (Панас Мирний);
Він .. все не раз передумав за довге сидіння, за безкінечну чередку днів і ночей (І. Багряний);
// у знач. присл. чері́дкою. Один за одним.
Малі Семченята черідкою вибігали бавитися на сонце (С. Чорнобривець).
Значення в інших словниках
- черідка — чері́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- черідка — -и, ж. Зменш.-пестл. до череда I. || у знач. присл. черідкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- черідка — Чері́дка, -ки, -дці; -рі́дки, -рі́док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- черідка — ЧЕРІ́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до череда́¹. Клопочуться хазяйки невсипущі, стрічаючи отару та черідку (Л. Укр., І, 1951, 234); Он риба гра. Та скільки її?... Словник української мови в 11 томах
- черідка — Черідка, -ки ж. 1) ум. отъ череда. 2) Свиное стадо. Грин. II. 293. Ніхто з людей не бачив, шоб свині увечері вертались додому з черідки не біжучи. Грин. II. 292. Словник української мови Грінченка