черідка
ЧЕРІ́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до череда́¹.
Клопочуться хазяйки невсипущі, стрічаючи отару та черідку (Л. Укр., І, 1951, 234);
Он риба гра. Та скільки її? Цілою черідкою так і суне; спинки — чорні, боки — срібно-золоті, а очі з червоними обідками… (Мирний, III, 1954, 242);
За поворотом Ярослав різко зменшив швидкість — обминали черідку велосипедистів у синіх трусах і білих майках (Мушк., День.., 1967, 134);
Над головою злісно прошуміла черідка снарядів (Вас., II, 1959, 36);
Христя почала перебирати своє життя. Що воно? Ціла черідка утрат та горя, ціла вервечка випадків, котрі піднімали її угору на те, щоб опустити сторч головою (Мирний, III, 1954, 332);
// у знач. присл. чері́дкою. Один за одним.
Малі Семченята черідкою вибігали бавитися на сонце (Чорн., Визвол. земля, 1959, 197).
Значення в інших словниках
- черідка — ЧЕРІ́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до череда́1. Клопочуться хазяйки невсипущі, стрічаючи отару та черідку (Леся Українка); Он риба гра. Та скільки її? Цілою черідкою так і суне; спинки – чорні, боки – срібно-золоті, а очі з червоними обідками... Словник української мови у 20 томах
- черідка — чері́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- черідка — -и, ж. Зменш.-пестл. до череда I. || у знач. присл. черідкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- черідка — Чері́дка, -ки, -дці; -рі́дки, -рі́док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- черідка — Черідка, -ки ж. 1) ум. отъ череда. 2) Свиное стадо. Грин. II. 293. Ніхто з людей не бачив, шоб свині увечері вертались додому з черідки не біжучи. Грин. II. 292. Словник української мови Грінченка