честолюбний

ЧЕСТОЛЮ́БНИЙ, а, е.

Сповнений честолюбства.

Матвій був не лише працьовитий і сумлінний, але й честолюбний (В. Козаченко);

Невже Петро такий честолюбний і дріб'язковий, що зважився забракувати передовицю тільки тому, що вона написана не ним? (М. Чабанівський);

Повіривши у свій талант, Бастьєн-Ленаж сказав собі приблизно так: “Треба бути надзвичайно цілеспрямованим, треба жити тільки для мистецтва” – і, як усі честолюбні провінціали, з'явився у Парижі, щоб стати тут тим, ким він себе вимарив (М. Слабошпицький);

// Який виражає честолюбство.

Над їхніми головами баламкали дзвони, і ось тепер вони баламкають у голові Паршецького і будять у серці честолюбні міркування (М. Ю. Тарновський);

– Хочу перевершити славу Марії Савченко, – щиросердно признається Катерина у своїх честолюбних намірах (І. Волошин).