1. Словник української мови у 20 томах

честолюбець

ЧЕСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч.

Особа, яка відзначається честолюбством.

Ніколи не був він честолюбцем та сріблолюбцем (О. Іваненко);

Честолюбець – це пустоцвіт, він собі світить (М. Ю. Тарновський);

Вся найвища Рада тут, .. вся банда честолюбців, що на нещасті нації примостилася творити собі славу (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. честолюбець — Шанолюб, зарозумілець, див. мегаломан, сноб, чванько, філістер Словник чужослів Павло Штепа
  2. честолюбець — честолю́бець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. честолюбець — -бця, ч. Особа, яка відзначається честолюбством. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. честолюбець — ЧЕСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Особа, яка відзначається честолюбством. Ніколи не був він честолюбцем та сріблолюбцем (Ів., Таємниця, 1959, 171); Честолюбець — це пустоцвіт, він собі світить (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 167). Словник української мови в 11 томах