честолюбець
ЧЕСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Особа, яка відзначається честолюбством.
Ніколи не був він честолюбцем та сріблолюбцем (Ів., Таємниця, 1959, 171);
Честолюбець — це пустоцвіт, він собі світить (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 167).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- честолюбець — Шанолюб, зарозумілець, див. мегаломан, сноб, чванько, філістер Словник чужослів Павло Штепа
- честолюбець — ЧЕСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Особа, яка відзначається честолюбством. Ніколи не був він честолюбцем та сріблолюбцем (О. Іваненко); Честолюбець – це пустоцвіт, він собі світить (М. Ю. Тарновський); Вся найвища Рада тут, .. Словник української мови у 20 томах
- честолюбець — честолю́бець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- честолюбець — -бця, ч. Особа, яка відзначається честолюбством. Великий тлумачний словник сучасної мови