четверик
ЧЕТВЕРИ́К, а́, ч.
1. Старовинна міра об'єму сипких тіл, що дорівнює восьмій частині чверті (26,239 л).
Четверик як міра зерна досить широко побутував у росіян, українців і білорусів ще наприкінці XIX – на початку XX ст. (з наук. літ.).
2. Четверо коней в одному запрягу; четвірка.
З хмари куряви на шляху виринув четверик баских коней (П. Колесник);
Серед двору стоїть великий, запряжений четвериком фаетон (М. Олійник).
3. Вила з чотирма зубами.
– Хто там іще? – спитав Сидір Іванович, тримаючи четвериками навильник січки (С. Добровольський).
4. спец. В українській та російській архітектурі (перев. ХVІІ–ХVІІІ ст.) основна форма храму – чотирикутна в плані споруда або її частина.
Подальший розвиток храмів Наддніпрянщини іде шляхом ускладнення форм (восьмерик на четверику), застосування заломів – зрізаних восьмигранних пірамід (із журн.).
Значення в інших словниках
- четверик — четвери́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- четверик — -а, ч. 1》 Старовинна міра об'єму сипких тіл, що дорівнює восьмій частині чверті (26,239 л). 2》 Четверо коней в одному запрягу; четвірка. 3》 архіт. В українській та російській архітектурі (перев. 17-18 ст.) чотиригранна у плані споруда чи її частина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- четверик — ЧЕТВЕРИ́К (четверо коней в одному запрягу), ЧЕТВІ́РКА, ЧЕТВЕРНЯ́, ЧВІ́РКА діал. А позад нас їхала хура четвериком (М. Кропивницький); Тут, на березі Золотого Рогу, вже стояла запряжена четвіркою коней... Словник синонімів української мови
- четверик — ЧЕТВЕРИ́К, а́, ч. 1. Старовинна міра об’єму сипких тіл, що дорівнює восьмій частині чверті (26,239 л). Четверик як міра зерна досить широко побутував у росіян, українців і білорусів ще наприкінці XIX — на початку XX ст. (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 62). Словник української мови в 11 томах
- четверик — Чотирикутна у плані культова споруда або її частина, форма якої підкреслюється куполом або наметом. Архітектура і монументальне мистецтво