четвертина

ЧЕТВЕРТИ́НА, и, ж.

1. розм. Четверта частина чого-небудь; чверть.

Робочий день має бути коротший на четвертину (М. Коцюбинський);

Мирон, дивуючись і посміхаючись, розв'язав торбинку, і вона [дівчинка] щедро сипнула ягід на густо посолену четвертину хліба (М. Стельмах);

Мало його, дуже мало! Замість сподіваних і обіцяних 20 тисяч він веде Карлові лиш четвертину. Та чи певні й вони? (Б. Лепкий);

Оден [один] такий збірник був уложений в Київі [Києві] в першій четвертині ХІІ в. і сюди ввійшли памятки київського літописання ХІ в. – се так звана Старша або Начальна літопись (з навч. літ.).

2. спец. Четверта частина розпиляної вподовж колоди.

Четвертини [ми] дістаємо розпилюванням колоди начетверо (з навч. літ.).

3. Старовинна міра рідин, що дорівнює четвертій частині відра (3,1 л);

// Посуд (перев. пляшка) такої місткості.

Як заставлю я свитину, То й вип'ю четвертину, А ти, жінко, спи! (з народної пісні);

Жінки прибирали з столу, а які сиділи на оксамитовій канапі і щось собі гомоніли. Перед чоловіками тільки ще стояли прибори, і в карафку Ліза ще налила з четвертини (А. Головко).

(1) Четверти́на са́ла – одна з чотирьох частин шматка сала, на які він під час засолювання поділяється навхрест зробленим надрізом.

Грицай виніс ще одну пляшку горілки і дві четвертини сала (І. Нечуй-Левицький);

Доїв окрайця й сала четвертину (Сл. Б. Грінченка);

(2) Четверти́на ту́ші, спец. – кожна з двох частин півтуші, поділеної впоперек на рівні останнього грудного хребця.

Продати четвертину туші свині.