чим

ЧИМ.

1. займ. див. що¹.

2. спол. порівняльний. Вводить у складне речення порівняльне підрядне або член речення, маючи в наступному реченні або частині його співвідносне слово тим, рідше то.

Цілину хіба орють парою? ну, ну! Так і у господарстві: чим більше рук, то і швидче [швидше] діло поспіє (Г. Квітка-Основ'яненко);

Чим ближче під'їздив Андрій до села, тим серце його билось скоріше і сильніше (М. Коцюбинський);

Чим вище працездатність людини, тим з меншим напруженням вона виконує роботу (з навч. літ.);

// Починає підрядні умовні речення.

Це почуття побратимства, мабуть, сповнювало й інших бійців, проявляючись все виразніше і нестримніше, чим менше їх ставало (О. Гончар);

// Уживається після слів у ступені порівняння і приєднує речення, з яким що-небудь порівнюється; ніж.

Скілько вже в мене є початого, та не покінченого?.. Скоріш море діжде погоди, чим моя робота – кінця (Г. Квітка-Основ'яненко);

Він закидав книжки, брав у руки вила і обіцяв сам собі, що краще буде крутити бикам хвости, чим поїде на велелюдне позорисько, тобто поступати в університет (Григорій Тютюнник).

◇ (1) Чим [же] не – уживається в риторичних запитаннях для підтвердження чогось.

– Чим же він не козак, – кажу я старим. – Да подивіться, люди добрі, чи він же не козак? Нехай хоч сама Марта скаже! (Марко Вовчок).