чим

ЧИМ.

1. займ. див. що¹.

2. спол. порівняльний. Вводить у складне речення порівняльне підрядне або член речення, маючи в наступному реченні або частині його співвідносне слово тим, рідше т о.

Цілину хіба орють парою? ну, ну! Так і у господарстві: чим більше рук, то і швидче [швидше] діло поспіє (Кв.-Осн., II, 1956, 122);

Чим ближче під’їздив Андрій до села, тим серце його билось скоріше і сильніше (Коцюб., І, 1955, 449);

// Починає підрядні умовні речення.

Це почуття побратимства, мабуть, сповнювало й інших бійців, проявляючись все виразніше і нестримніше, чим менше їх ставало (Гончар, III, 1959, 125);

// розм. Уживається після слів у ступені порівняння і приєднує речення, з яким що-небудь порівнюється; ніж.

Скілько вже в мене є початого, та не покінченого?.. Скоріш море діжде погоди, чим моя робота — кінця (Кв.-Осн., V, 1955, 341);

Він закидав книжки, брав у руки вила і обіцяв сам собі, що краще буде крутити бикам хвости, чим поїде на велелюдне позорисько, тобто поступати в університет (Тют., Вир, 1964, 52).

Чим світ див. світ¹.