1. Словник української мови у 20 томах

чиновничок

ЧИНО́ВНИЧОК, чка, ч., зневажл.

Зменш. до чино́вник.

Чоловік Килинин, дрібний чиновничок, умер дуже рано (А. Кримський);

Радість усіх, особливо Миколи Олексійовича, була безмежною. Та чи не менше радів чиновничок несподіваній великій нагороді. Він випадково побачив на вулиці і підібрав пакунок з рукописом, чекав довго, оглядався, чи не підійде хтось, а потім відніс додому (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чиновничок — чино́вничок іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. чиновничок — -чка, ч., зневажл. Зменш. до чиновник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. чиновничок — ЧИНО́ВНИЧОК, чка, ч., зневажл. Зменш. до чино́вник. Чоловік Килинин, дрібний чиновничок, умер дуже рано (Крим., Вибр., 1965, 353). Словник української мови в 11 томах