числити
ЧИ́СЛИТИ, лю, лиш, недок., діал.
1. кого, що і без прям. дод. Рахувати, підраховувати кого-, що-небудь; лічити.
Бабуня шептала молитву, а я .. числила морщинки, що повкладалися над її очима (О. Кобилянська);
Герман змалку любив числити. Ще мати вчила його початків числення (І. Франко);
Товариш Тананай вийшов за двері і почав щось числити (О. Полторацький);
Андрій .. пізнав давно знайомі хатки й числив, як у дитинстві, знайомі перевалки (І. Багряний).
2. за кого – що, кого, що. Вважати, визнавати (у 3 знач.).
А князь наш бідний що помислить? Адже ж за воїнів нас числить (І. Котляревський);
Досі Ольга хоч і числила себе за члена товариства, проте не вдавалася в конкретний зміст роботи (Я. Качура);
Я, звичайно, не тішу себе героєм, але й серед боягузів не числю (Б. Олійник).
3. Надіятися, розраховувати на кого-, що-небудь.
– Так от я задумав видавати місячник літературний. .. Я знаю твоє гарне перо, чи можу на тебе числити в тім ділі? (І. Франко);
– Числимо на тебе й на Маню; а тут, як перерве нам безконечний дощ, то не знаю. – Не журися. Дощу не буде, а на мене й сестру твою можете числити (О. Кобилянська);
Вони числять на злобу в серці найменшого брата та на жаль до своїх старших братів і на те, що він так легко помститься на них... (І. Багряний).
Значення в інших словниках
- числити — Числити1. 1. Рахувати, вираховувати. / Вираховувати, вгадувати (на картах), ворожити. А ворожка числила щось межи картами та числила, перешіптувала якісь незрозумілі слова, а відтак сказала їй ось що: “У тебе велика гризота... Українська літературна мова на Буковині
- числити — Рахувати, лічити, підраховувати, п! ОБРАХОВУВАТИ; (за кого) мати, вважати, визнавати; (на кого) розраховувати, покладатися, орієнтуватися, з. важити. Словник синонімів Караванського
- числити — чи́слити дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- числити — чи́слити 1. рахувати (ст): Ми є нарід, що не любить числити, знаю це по собі (Боберський)||рахувати 2. розраховувати <�на щось чи когось>, сподіватися <�чогось> (ст): Я ще раз кажу, що Вільхівський з Дарою не ожениться! Нехай Вікторія на нього не числи́ть (Острук)||рахувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- числити — -лю, -лиш, недок., діал. 1》 перех. і неперех. Рахувати, підраховувати кого-, що-небудь; лічити. 2》 за кого – що, перех. Вважати, визнавати (у 3 знач.). 3》 Надіятися, розраховувати на кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- числити — РАХУВА́ТИ (називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму), ЛІЧИ́ТИ, ВИЛІ́ЧУВАТИ, ЗЛІ́ЧУВАТИ розм., ЧИ́СЛИТИ розм.; ПЕРЕРАХО́ВУВАТИ (встановлювати кількість когось, чогось). — Док.: порахува́ти, зрахува́ти діал. Словник синонімів української мови
- числити — ЧИ́СЛИТИ, лю, лиш, недок., діал. 1. перех. і неперех. Рахувати, підраховувати кого-, що-небудь; лічити. Бабуня шептала молитву, а я.. числила морщинки, що повкладалися над її очима (Коб., I, 1956, 124); Герман змалку любив числити. Словник української мови в 11 томах
- числити — Числити, -лю, -лиш гл. 1) Считать. Адже ж за воїнів нас числить. Котл. Ен. 2) Разсчитывать. Все ділає, не числячи на жодну подяку. Шейк. Словник української мови Грінченка