числити

Значення в інших словниках

1. числити — Числити1. 1. Рахувати, вираховувати. / Вираховувати, вгадувати (на картах), ворожити. А ворожка числила щось межи картами та числила, перешіптувала якісь незрозумілі слова, а відтак сказала їй ось що: “У тебе велика гризота... Українська літературна мова на Буковині
2. числити — Рахувати, лічити, підраховувати, п! ОБРАХОВУВАТИ; (за кого) мати, вважати, визнавати; (на кого) розраховувати, покладатися, орієнтуватися, з. важити. Словник синонімів Караванського
3. числити — ЧИ́СЛИТИ, лю, лиш, недок., діал. 1. кого, що і без прям. дод. Рахувати, підраховувати кого-, що-небудь; лічити. Бабуня шептала молитву, а я .. числила морщинки, що повкладалися над її очима (О. Кобилянська); Герман змалку любив числити. Словник української мови у 20 томах
4. числити — чи́слити дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
5. числити — чи́слити 1. рахувати (ст): Ми є нарід, що не любить числити, знаю це по собі (Боберський)||рахувати 2. розраховувати <�на щось чи когось>, сподіватися <�чогось> (ст): Я ще раз кажу, що Вільхівський з Дарою не ожениться! Нехай Вікторія на нього не числи́ть (Острук)||рахувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. числити — РАХУВА́ТИ (називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму), ЛІЧИ́ТИ, ВИЛІ́ЧУВАТИ, ЗЛІ́ЧУВАТИ розм., ЧИ́СЛИТИ розм.; ПЕРЕРАХО́ВУВАТИ (встановлювати кількість когось, чогось). — Док.: порахува́ти, зрахува́ти діал. Словник синонімів української мови
7. числити — ЧИ́СЛИТИ, лю, лиш, недок., діал. 1. перех. і неперех. Рахувати, підраховувати кого-, що-небудь; лічити. Бабуня шептала молитву, а я.. числила морщинки, що повкладалися над її очима (Коб., I, 1956, 124); Герман змалку любив числити. Словник української мови в 11 томах
8. числити — Числити, -лю, -лиш гл. 1) Считать. Адже ж за воїнів нас числить. Котл. Ен. 2) Разсчитывать. Все ділає, не числячи на жодну подяку. Шейк. Словник української мови Грінченка