1. Словник української мови в 11 томах

числити

ЧИ́СЛИТИ, лю, лиш, недок., діал.

1. перех. і неперех. Рахувати, підраховувати кого-, що-небудь; лічити.

Бабуня шептала молитву, а я.. числила морщинки, що повкладалися над її очима (Коб., I, 1956, 124);

Герман змалку любив числити. Ще мати вчила його початків числення (Фр., VIII, 1952, 352);

Товариш Тананай вийшов за двері і почав щось числити (Полт., На.. меридіанах, 1933, 117).

2. за кого — що, перех. Вважати, визнавати (у 3 знач.).

А князь наш бідний що помислить? Адже ж за воїнів нас числить (Котл., І, 1952, 241);

Досі Ольга хоч і числила себе за члена товариства, проте не вдавалася в конкретний зміст роботи (Кач., II, 1958, 59).

3. Надіятися, розраховувати на кого-, що-небудь.

— Так от я задумав видавати місячник літературний. ..Я знаю твоє гарне перо, чи можу на тебе числити в тім ділі? (Фр., II, 1950, 75);

— Числимо на тебе й на Маню; а тут, як перерве нам безконечний дощ, то не знаю. — Не журися. Дощу не буде, а на мене й сестру твою можете числити (Коб., III, 1956, 221).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. числити — Числити1. 1. Рахувати, вираховувати. / Вираховувати, вгадувати (на картах), ворожити. А ворожка числила щось межи картами та числила, перешіптувала якісь незрозумілі слова, а відтак сказала їй ось що: “У тебе велика гризота... Українська літературна мова на Буковині
  2. числити — Рахувати, лічити, підраховувати, п! ОБРАХОВУВАТИ; (за кого) мати, вважати, визнавати; (на кого) розраховувати, покладатися, орієнтуватися, з. важити. Словник синонімів Караванського
  3. числити — ЧИ́СЛИТИ, лю, лиш, недок., діал. 1. кого, що і без прям. дод. Рахувати, підраховувати кого-, що-небудь; лічити. Бабуня шептала молитву, а я .. числила морщинки, що повкладалися над її очима (О. Кобилянська); Герман змалку любив числити. Словник української мови у 20 томах
  4. числити — чи́слити дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  5. числити — чи́слити 1. рахувати (ст): Ми є нарід, що не любить числити, знаю це по собі (Боберський)||рахувати 2. розраховувати <�на щось чи когось>, сподіватися <�чогось> (ст): Я ще раз кажу, що Вільхівський з Дарою не ожениться! Нехай Вікторія на нього не числи́ть (Острук)||рахувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. числити — -лю, -лиш, недок., діал. 1》 перех. і неперех. Рахувати, підраховувати кого-, що-небудь; лічити. 2》 за кого – що, перех. Вважати, визнавати (у 3 знач.). 3》 Надіятися, розраховувати на кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. числити — РАХУВА́ТИ (називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму), ЛІЧИ́ТИ, ВИЛІ́ЧУВАТИ, ЗЛІ́ЧУВАТИ розм., ЧИ́СЛИТИ розм.; ПЕРЕРАХО́ВУВАТИ (встановлювати кількість когось, чогось). — Док.: порахува́ти, зрахува́ти діал. Словник синонімів української мови
  8. числити — Числити, -лю, -лиш гл. 1) Считать. Адже ж за воїнів нас числить. Котл. Ен. 2) Разсчитывать. Все ділає, не числячи на жодну подяку. Шейк. Словник української мови Грінченка