чисто

ЧИ́СТО.

1. Присл. до чи́стий 1, 2, 4–9.

Внесли лампу, велику, з чисто протертим склом (О. Гончар);

Вона любила чепуритись і держала себе дуже чисто. Все на їй [ній] було чистеньке, неначе нове (І. Нечуй-Левицький);

Матвій ішов поруч передньої підводи, розмовляючи з літньою, чисто виголеною людиною (І. Микитенко);

Кімната була чисто прибрана (А. Шиян);

Всі ми почуваємо, що діло зробили “чисто”, але ніхто про це не говорить (І. Багмут);

Їй голос часами тремтів і французька вимова не конечне чисто виходила (Леся Українка);

Спахнули очі тепло й чисто (В. Сосюра);

[Йоганна:] Каменувати мене ти можеш, та не маєш за що, бо я ніколи не жила так чисто, так чесно, навіть свято, як сей рік (Леся Українка);

// у сполуч. з прикм., займ. Підкреслює якість ознаки, названої прикметником, займенником.

І вже які він пісні складував і як їх співав, Господи, милий Боже! Чарівничі се були чисто пісні! (Марко Вовчок);

– Колись баба Улита, ота, Йосипе, що на Афон ходила, приносила із святої гори якогось зілля, так давала й нам, дітям, понюхати. Так чисто отаким пахло, як оця цигарка (Григорій Тютюнник);

Його трудне, як кора на дереві, обличчя засвічується чисто дитячою цікавістю (В. Бабляк).

2. у знач. пред. Про відсутність бруду, пилу і т. ін. де-небудь.

– Як у вас світло та чисто (І. Нечуй-Левицький);

У гаю чисто й біло... (М. Коцюбинський);

В оселі діда Дуная чисто, як у вінку (М. Стельмах);

Чисто було на морозному майдані (Н. Рибак);

// Про стан моральної чистоти, щирості, душевного спокою.

На душі ж було радісно й чисто (П. Тичина).

3. присл., розм. Зовсім, абсолютно.

– Ну й чоботи... чисто потрухли... (А. Тесленко);

Нарешті, як смеркло вже чисто, прийшов Петро Купріянович з своїм наймитом (Л. Яновська);

– Хоч би ти сказав хлопцеві. Бач, сорочку вчора надів, чи видно? Свитину ось чисто біля горна поприсмалював (А. Головко).

4. присл., у сполуч. з прикм. Підкреслює винятковість ознаки, названої прикметником; виключно.

Обертаєшся назад на захід сонця, і перед тобою знов інша дивна картина, вже чисто гірська (І. Нечуй-Левицький);

Правда, що й та енергія, яка є, чисто пасивна – я таки лінюх, кажучи по правді! (Леся Українка);

У новому фільмі “Арсенал” я значно звузив рамки своїх чисто кінематографічних завдань (О. Довженко);

Нині часто нетрадиційність, незвичність структури літературного твору, чисто літературні пошуки нових форм сприймаються і навіть визначаються як деяка близькість до кіно (з наук. літ.).

5. у знач. порівн. спол., розм. Ніби, неначе.

– І в кого він, Петре, такий неспокійний вдався? Ну чисто тобі Марко в пеклі (Д. Бедзик);

Грек узяв статуетку, поставив її перед собою на конторку. – Да! Чисто старий Валіаді (І. Микитенко);

// Точно, як; зовсім.

– Витріщить дядько свої очі на мисник та й вигадує якісь байки, неначе там на миснику і справді привиджується йому між полумисками сатана; чисто, неначе стара баба розказує казки дітям! (І. Нечуй-Левицький);

[Куліш:] В якому товаристві ти снуєшся, що розмовляєш чисто, як чумак?! (С. Голованівський).