1. Фразеологічний словник української мови

чисто

все чи́сто, підсил. До найменших дрібниць; абсолютно все без винятку. Міг би я вам розповісти про цей Іпель все чисто: і яка його бистрість, і де були розташовані вогневі точки противника на протилежному березі, і де міновані поля (О. Гончар); Тимофіївна, прибиральниця третього поверху, де містилася кімната, все чисто робила сама, а от паркет наказувала натирати хлопцям (В. Собко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чисто — див. зовсім; схожий Словник синонімів Вусика
  2. чисто — ЧИ́СТО. 1. Присл. до чи́стий 1, 2, 4–9. Внесли лампу, велику, з чисто протертим склом (О. Гончар); Вона любила чепуритись і держала себе дуже чисто. Все на їй [ній] було чистеньке, неначе нове (І. Словник української мови у 20 томах
  3. чисто — чи́сто прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. чисто — присл. Без особливого значення; можливі аналоги — просто, лише, тільки. У мене є «чисто» історичні романи (Дзеркало тижня). Ну що, чуваки, давайте чисто вип'єм? (С. Пиркало). Щас би розкумариться, чисто децил (С. Пиркало). Словник сучасного українського сленгу
  5. чисто — присл.; мол. Тільки, лиш; просто, всього-навсього. — Ну шо, чуваки, може, давайте чисто вип'єм?.. (С. Пиркало, Зелена Маргарита). БСРЖ, 673. Словник жарґонної лексики української мови
  6. чисто — 1》 Присл. до чистий 1), 2), 4-9). || у сполуч. з прикм., займ. Підкреслює якість ознаки, названої прикметником, займенником. 2》 у знач. присудк. сл. Про відсутність бруду, пилу і т. ін. де-небудь. || Про стан моральної чистоти, щирості, душевного спокою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. чисто — ЦІЛКО́М присл. (до кінця; повною мірою), ПО́ВНІСТЮ, АБСОЛЮ́ТНО, ЗО́ВСІМ, ЦІЛКОВИ́ТО, ОСТАТО́ЧНО, СПОВНА́, ТО́ЧНО, ПО́СПІЛЬ, ПРИ́ТЬМОМ розм., ГЕТЬ розм., ГЕТЬ-ЧИ́СТО розм., КРУГО́М розм., НА́СКРІЗЬ розм.; ЗГО́ЛА́ діал.; ДОЩЕ́НТУ, ДОТЛА́, ДО́ЧИ́СТА розм. Словник синонімів української мови
  8. чисто — Чи́сто, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. чисто — ЧИ́СТО. 1. Присл. до чи́стий 1, 2, 4-9. Внесли лампу, велику, з чисто протертим склом (Гончар, II, 1959, 395); Вона любила чепуритись і держала себе дуже чисто. Все на їй було чистеньке, неначе нове (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах