чистота

ЧИСТОТА́, и́, ж.

Стан і властивість за знач. чи́стий 1, 2, 4–10.

Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, – і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (І. Нечуй-Левицький);

Сад за огорожею вражає чистотою незвичайною. Все тут було скопане, прополене, висмикане, полите, підв'язане (І. Сенченко);

Треба дбати про чистоту шкіри, пам'ятаючи, що шкіра – важливий орган обміну (з наук. літ.);

Ми увійшли в село до схід сонця, і нас вразила зразкова чистота (В. Кучер);

Одержане волокно теж сортують. Добирають однакові пасма за довжиною, кольором, міцністю, чистотою обробки (з наук. літ.);

Сталь, мідь, алюміній, магній, одержані в електролізних ваннах, відзначаються високою чистотою (з газ.);

Рішуча боротьба за чистоту рік стає найважливішим державним завданням (з газ.);

Дорош теж зайнявся тихим світлом добра. Природа входила в нього духом коріння, чистотою небесної синяви, бентежила хліборобське серце (Григорій Тютюнник);

М. Рильський високо цінив мовностилістичну майстерність творів літератури художнього реалізму, чистоту і ясність літературної мови (з наук. літ.);

Одягнений не по-місцевому, незалежний у поводженні, [Мухтаров] говорить чудовою узбецькою мовою, з характерною чистотою вимови, як у гірських кишлаках (Іван Ле);

Глушак любив Івана Івановича за ясний розум і душевну чистоту (О. Довженко);

Спів Марини чарував чистотою і чесністю її юної душі, щирим уболіванням над долею нещасної дівчини (Л. Дмитерко);

Згідно з сучасними науковими уявленнями, протослов'янам не була властива “чистота” расового типу, оскільки їх прабатьківщина була на стику північноєвропеоїдної світлопігментованої та південноєвропеоїдної темнопігментованої великих расових груп (з наук. літ.);

Розум, занурений молитвою глибоко в серце, відволі – кається від усякого образу й думки; в стані цієї чистоти (чиста молитва) виявляється здатним вступати в контакт з вищими енергіями Космосу (.. “предстати Богу”) (із журн.).

◇ (1) На чистоту́, зі сл. говори́ти, сказа́ти і под. – прямолінійно, щиро, відверто.

Скажемо на чистоту, хоч різко: між іншим, проби української прози в остатні [останні] часи заїда поверховість (М. Драгоманов);

– Якщо віриш мені, можеш говорити на чистоту, – сказав Роман, поклавши руку другові на плече (В. Минко);

Він за всяку ціну вирішив поговорити на чистоту з Костецьким (Л. Первомайський).