читака
ЧИТА́КА, и, ч. і ж., розм.
Те саме, що чита́ч 1, чита́чка.
Із тебе, як бачу, і читака поганий (Сл. Б. Грінченка);
Дяк, людина п'яна, не завжди через підпиток спроможен читати Псалтир, значить, – охоче візьме його яко доброго читаку і посилатиме читати Псалтир (О. Кониський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- читака — чита́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- читака — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що читач 1), читачка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- читака — ЧИТА́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що чита́ч 1, чита́чка. Із тебе, як бачу, і читака поганий (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
- читака — Читака, -ки об. Чтецъ, чтица. Із тебе, як бачу, і читака поганий. Словник української мови Грінченка