читака
чита́ка
іменник чоловічого або жіночого роду, істота
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- читака — ЧИТА́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що чита́ч 1, чита́чка. Із тебе, як бачу, і читака поганий (Сл. Б. Грінченка); Дяк, людина п'яна, не завжди через підпиток спроможен читати Псалтир, значить, – охоче візьме його яко доброго читаку і посилатиме читати Псалтир (О. Кониський). Словник української мови у 20 томах
- читака — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що читач 1), читачка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- читака — ЧИТА́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що чита́ч 1, чита́чка. Із тебе, як бачу, і читака поганий (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
- читака — Читака, -ки об. Чтецъ, чтица. Із тебе, як бачу, і читака поганий. Словник української мови Грінченка