чманіти

ЧМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм.

Втрачати здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися (від чаду, алкоголю, нікотину і т. ін.); ставати безтямним, дуріти.

Після горілки днів зо три чманієш (Сл. Б. Грінченка);

Андрій уже чманів від перегорілого самогону та його варнякання і сердито відіпхнув Кирила (П. Панч);

Цілий вечір він .. чманів від курива (Григорій Тютюнник);

// Втрачати ясність свідомості, від напливу якихось негативних почуттів, від турботи, думок, слів і т. ін.

Чманіючи від почуття власної несміливості, він знову почав був пояснювати (О. Ільченко);

Олексаша мовчав і лупав очима. З переполоху йому відібрало мову. Олексаша чманів і мовчав (Ю. Смолич);

Зараз оце саме та пора, коли від безлічі клопотів він чманіє, глухне, він просто не чує тебе, якщо тільки твої слова не про силос, не про вовну... (О. Гончар);

// Втрачати над собою владу.

З нашого човна ще дужче розтинаються навіжені трелі качиної серенади. Манок Семена Івановича видає такі шалені, такі пристрасні звуки, що самці геть зовсім чманіють. Вони чують одвічний весняний поклик самиці, чують її одчайдушний від палкого жадання крик і не знаходять її (Б. Антоненко-Давидович);

Як же вибратися з цього колеса? Дервіші бігли юрмами попереду процесії, несамовито верещали, від їх [їхнього] вереску чманів народ, бився в конвульсіях, дехто вибігав на дорогу, падав і цілував сліди копит султанського коня. ”Чи не єдине, на чому тримається імперія, – з жахом подумав великий візир, – це груба сила і фанатизм, розбурханий такими видовищами? (Р. Іваничук);

// безос.

Голова обертом іде, в очах чманіє (І. Цюпа).