1. Словник української мови у 20 томах

човгання

ЧО́ВГАННЯ, я, с.

Дія за знач. чо́вгати і звуки, утворювані цією дією.

Ми йдемо розміреним кроком. Ні пісні, ні тихого гомону, тільки приглушене човгання сотень ніг: раз-два, раз-два, раз-два... (П. Колесник);

Мати вийшла. Орися ще чула човгання двох лопат, які вона очищала одна об одну від присохлої грязюки, потім дзенькнуло (П. Автомонов);

З сіней чується якийсь шерех, якесь човгання, якесь кректання. Бряжчить відро (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. човгання — див. звучання Словник синонімів Вусика
  2. човгання — чо́вгання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. човгання — -я, с. Дія за знач. човгати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. човгання — Чо́вгання, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. човгання — ЧО́ВГАННЯ, я, с. Дія за знач. чо́вгати і звуки, утворювані цією дією. Ми йдемо розміреним кроком. Ні пісні, ні тихого гомону, тільки приглушене човгання сотень ніг: раз-два, раз-два, раз-два… (Кол., На фронті.., 1959, 25); Мати вийшла. Словник української мови в 11 томах
  6. човгання — Човгання, -ня с. Шарканье (ногами). Словник української мови Грінченка