човгання
ЧО́ВГАННЯ, я, с. Дія за знач. чо́вгати і звуки, утворювані цією дією.
Ми йдемо розміреним кроком. Ні пісні, ні тихого гомону, тільки приглушене човгання сотень ніг: раз-два, раз-два, раз-два… (Кол., На фронті.., 1959, 25);
Мати вийшла. Орися ще чула човгання двох лопат, які вона очищала одна об одну від присохлої грязюки, потім дзенькнуло (Автом., Так народж. зорі, 1960, 265).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- човгання — див. звучання Словник синонімів Вусика
- човгання — ЧО́ВГАННЯ, я, с. Дія за знач. чо́вгати і звуки, утворювані цією дією. Ми йдемо розміреним кроком. Ні пісні, ні тихого гомону, тільки приглушене човгання сотень ніг: раз-два, раз-два, раз-два... (П. Колесник); Мати вийшла. Словник української мови у 20 томах
- човгання — чо́вгання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- човгання — -я, с. Дія за знач. човгати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- човгання — Чо́вгання, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- човгання — Човгання, -ня с. Шарканье (ногами). Словник української мови Грінченка