чолобитна
ЧОЛОБИ́ТНА, ної, ж., іст.
Заява, скарга або прохання від окремої особи чи соціальної групи, яку подавали до місцевих чи центральних органів управління в Україні та Росії в XV – на початку XVIII ст.
Як тільки стало відомо про зраду Мазепи, жителі Прилук, Лубен, Лохвиці і багатьох інших міст звернулись до російського уряду з чолобитними, заявляючи про свою готовність битися “до смерті” проти шведів і зрадників-мазепинців (з наук. літ.);
У 1737 році магістрат [Києва] надіслав на ім'я імператриці чолобитну про безчинства бунчукового товариша Чорнолуцького (з наук. літ.);
– Покіль живий, вернись додому. А свою чолобитну віддай до Гетьманського двору... (О. Ільченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чолобитна — Просьба, супліка Словник чужослів Павло Штепа
- чолобитна — чолоби́тна іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- чолобитна — Супліка, звернення Словник застарілих та маловживаних слів
- чолобитна — -ної, ж., іст. Заява, скарга або прохання від окремої особи чи соціальної групи, яку подавали до місцевих чи центральних органів управління в Україні та Росії у 15 – на початку 18 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чолобитна — ЧОЛОБИ́ТНА, ної, ж., іст. Заява, скарга або прохання від окремої особи чи соціальної групи, яку подавали до місцевих чи центральних органів управління на Україні і в Росії в XV — на початку XVIII ст. Словник української мови в 11 томах