1. Словник української мови в 11 томах

чолобитна

ЧОЛОБИ́ТНА, ної, ж., іст. Заява, скарга або прохання від окремої особи чи соціальної групи, яку подавали до місцевих чи центральних органів управління на Україні і в Росії в XV — на початку XVIII ст.

Як тільки стало відомо про зраду Мазепи, жителі Прилук, Лубен, Лохвиці і багатьох інших міст звернулись до російського уряду з чолобитними, заявляючи про свою готовність битися "до смерті" проти шведів і зрадників-мазепинців (Іст. УРСР, І, 1953, 325);

У 1737 році магістрат [Києва] надіслав на ім’я імператриці чолобитну про безчинства бунчукового товариша Чорнолуцького (Нар. тв. та етн., 6, 1965, 67);

— Покіль живий, вернись додому. А свою чолобитну віддай до Гетьманського двору… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 515).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чолобитна — Просьба, супліка Словник чужослів Павло Штепа
  2. чолобитна — ЧОЛОБИ́ТНА, ної, ж., іст. Заява, скарга або прохання від окремої особи чи соціальної групи, яку подавали до місцевих чи центральних органів управління в Україні та Росії в XV – на початку XVIII ст. Словник української мови у 20 томах
  3. чолобитна — чолоби́тна іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. чолобитна — Супліка, звернення Словник застарілих та маловживаних слів
  5. чолобитна — -ної, ж., іст. Заява, скарга або прохання від окремої особи чи соціальної групи, яку подавали до місцевих чи центральних органів управління в Україні та Росії у 15 – на початку 18 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови