чолобитна
ЧОЛОБИ́ТНА, ної, ж., іст. Заява, скарга або прохання від окремої особи чи соціальної групи, яку подавали до місцевих чи центральних органів управління на Україні і в Росії в XV — на початку XVIII ст.
Як тільки стало відомо про зраду Мазепи, жителі Прилук, Лубен, Лохвиці і багатьох інших міст звернулись до російського уряду з чолобитними, заявляючи про свою готовність битися "до смерті" проти шведів і зрадників-мазепинців (Іст. УРСР, І, 1953, 325);
У 1737 році магістрат [Києва] надіслав на ім’я імператриці чолобитну про безчинства бунчукового товариша Чорнолуцького (Нар. тв. та етн., 6, 1965, 67);
— Покіль живий, вернись додому. А свою чолобитну віддай до Гетьманського двору… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 515).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чолобитна — Просьба, супліка Словник чужослів Павло Штепа
- чолобитна — ЧОЛОБИ́ТНА, ної, ж., іст. Заява, скарга або прохання від окремої особи чи соціальної групи, яку подавали до місцевих чи центральних органів управління в Україні та Росії в XV – на початку XVIII ст. Словник української мови у 20 томах
- чолобитна — чолоби́тна іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- чолобитна — Супліка, звернення Словник застарілих та маловживаних слів
- чолобитна — -ної, ж., іст. Заява, скарга або прохання від окремої особи чи соціальної групи, яку подавали до місцевих чи центральних органів управління в Україні та Росії у 15 – на початку 18 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови