чорниця
ЧОРНИ́ЦЯ, і, ж.
1. бот. Дрібний ягідний дикорослий чагарник родини брусничних із чорними їстівними ягодами.
Чорниця – дрібний напівкущ (15-50 см), росте у хвойних і мішаних лісах на галявинах (з наук. літ.);
Чорниця – найпопулярніша народна лікарська рослина, особливо її ягоди (з наук. літ.).
2. Ягода цієї рослини.
Ми рвемо над дорогою стиглі чорниці, а іноді й суниці (А. Шиян);
// збірн.
Багаті поліські ліси на ягоди – чорницю, брусницю, суницю, малину, горобину (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чорниця — чорни́ця іменник жіночого роду ягода Орфографічний словник української мови
- чорниця — -і, ж. бот. Дрібний ягідний дикорослий чагарник родини брусничних з чорними їстівними ягодами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чорниця — Невисокий кущик з довгим повзучим кореневищем; хвойні та мішані ліси пн. півкулі; світлолюбна; плід — куляста чорна ягода з сизуватим нальотом; їстівна. Універсальний словник-енциклопедія
- чорниця — ЧОРНИ́ЦЯ, і, ж. 1. бот. (Vaccinium myrtillus L.). Дрібний ягідний дикорослий чагарник родини брусничних з чорними їстівними ягодами. Чорниця — дрібний напівкущ (15-50 см) (Колг. енц. Словник української мови в 11 томах
- чорниця — Чорниця, -ці ж. 1) = черниця. МВ. ІІ. 199. 2) раст. Rubus caesius. Вх. Пч. II. 35. Словник української мови Грінченка