1. Словник української мови в 11 томах

чорниця

ЧОРНИ́ЦЯ, і, ж.

1. бот. (Vaccinium myrtillus L.). Дрібний ягідний дикорослий чагарник родини брусничних з чорними їстівними ягодами.

Чорниця — дрібний напівкущ (15-50 см) (Колг. енц., II, 1956, 328);

Чорниця — найпопулярніша народна лікарська рослина, особливо її ягоди (Лікар. рослини.., 1958, 125).

2. Ягода цієї рослини.

Ми рвемо над дорогою стиглі чорниці, а іноді й суниці (Шиян, Партиз. край, 1946, 135);

// збірн.

Багаті поліські ліси на ягоди — чорницю, брусницю, суницю, малину, горобину (Рад. Укр., 16.III 1971, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чорниця — ЧОРНИ́ЦЯ, і, ж. 1. бот. Дрібний ягідний дикорослий чагарник родини брусничних із чорними їстівними ягодами. Чорниця – дрібний напівкущ (15-50 см), росте у хвойних і мішаних лісах на галявинах (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  2. чорниця — чорни́ця іменник жіночого роду ягода Орфографічний словник української мови
  3. чорниця — -і, ж. бот. Дрібний ягідний дикорослий чагарник родини брусничних з чорними їстівними ягодами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чорниця — Невисокий кущик з довгим повзучим кореневищем; хвойні та мішані ліси пн. півкулі; світлолюбна; плід — куляста чорна ягода з сизуватим нальотом; їстівна. Універсальний словник-енциклопедія
  5. чорниця — Чорниця, -ці ж. 1) = черниця. МВ. ІІ. 199. 2) раст. Rubus caesius. Вх. Пч. II. 35. Словник української мови Грінченка