чос

Значення в інших словниках

1. чос — див. прочухан Словник синонімів Вусика
2. чос — чос іменник чоловічого роду свербіж — арх. вживається переважно у фразеологізмі Орфографічний словник української мови
3. чос — У, ч. Безглузді розмови, пусті обіцянки. Галімий чос: не вір жодному слову. Словник сучасного українського сленгу
4. чос — -у, ч., заст. Свербіж. Давати чосу — а) дуже бити кого-небудь, успішно обороняючись; б) завдавати нищівного удару, давати належну відсіч ворогові; в) вичитувати кого-небудь; лаяти, сварити; г) поспішно тікати, бігти куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чос — дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти) чо́су (джо́су) кому і без додатка. 1. Бити кого-небудь. Пробували було нападати на малюка, але він давав їм такого чосу, що всі охочі до легких перемог стали його сахатись (О. Ільченко); — А, ви, сякі-такі! попались?... Фразеологічний словник української мови
6. чос — СВЕРБЛЯ́ЧКА (хворобливо-лоскітливе подразнення шкіри), СВЕРБІ́Ж, СВЕРБЕ́ЦЬ, СВЕРБ, СВЕРБІ́ННЯ, ЧОС заст. Словник синонімів української мови
7. чос — ЧОС, у, ч., заст. Свербіж. ◊ Дава́ти (да́ти, задава́ти, зада́ти, завдава́ти, завда́ти) чо́су: а) дуже бити кого-небудь, успішно обороняючись. Базарські незабаром помітили маленького задираку. Словник української мови в 11 томах
8. чос — Чос, -су м. Зудъ; чесотка. дати, завдати чо́су. Дать трепку. Дав часу! Мир. ХРВ. 274. Задали ж ми чосу дияволенному Кирикові! Крівавого дали прочухана. К. ЦН. 274. Завдали такого чосу, що й сам ватажок там же й ніжки відкидав. Стор. II. 58. Словник української мови Грінченка