1. Фразеологічний словник української мови

чос

дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти) чо́су (джо́су) кому і без додатка. 1. Бити кого-небудь. Пробували було нападати на малюка, але він давав їм такого чосу, що всі охочі до легких перемог стали його сахатись (О. Ільченко); — А, ви, сякі-такі! попались? А злазьте сюди! Я тепер вам дам джосу,— гукала бабуня (І. Нечуй-Левицький). 2. Громити кого-небудь, завдаючи поразки. — Зі всього видно,—закінчив .. Савка,— що десь там наші дають доброго чосу .. гітлерівцям (Д. Бедзик). 3. Гостро сварити, критикувати кого-небудь. До столу випхався Тихін Фіялко .. Ну, цей щось скаже .. Вміє давати чосу глитайні (В. Речмедін); Набридло людям. Вони все у полі та в полі, а парторг їхній біля телефону .. керує через вікно… Ще мало йому дають чосу (В. Кучер).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чос — див. прочухан Словник синонімів Вусика
  2. чос — ЧОС, у, ч., заст. Свербіж. Словник української мови у 20 томах
  3. чос — чос іменник чоловічого роду свербіж — арх. вживається переважно у фразеологізмі Орфографічний словник української мови
  4. чос — У, ч. Безглузді розмови, пусті обіцянки. Галімий чос: не вір жодному слову. Словник сучасного українського сленгу
  5. чос — -у, ч., заст. Свербіж. Давати чосу — а) дуже бити кого-небудь, успішно обороняючись; б) завдавати нищівного удару, давати належну відсіч ворогові; в) вичитувати кого-небудь; лаяти, сварити; г) поспішно тікати, бігти куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чос — СВЕРБЛЯ́ЧКА (хворобливо-лоскітливе подразнення шкіри), СВЕРБІ́Ж, СВЕРБЕ́ЦЬ, СВЕРБ, СВЕРБІ́ННЯ, ЧОС заст. Словник синонімів української мови
  7. чос — ЧОС, у, ч., заст. Свербіж. ◊ Дава́ти (да́ти, задава́ти, зада́ти, завдава́ти, завда́ти) чо́су: а) дуже бити кого-небудь, успішно обороняючись. Базарські незабаром помітили маленького задираку. Словник української мови в 11 томах
  8. чос — Чос, -су м. Зудъ; чесотка. дати, завдати чо́су. Дать трепку. Дав часу! Мир. ХРВ. 274. Задали ж ми чосу дияволенному Кирикові! Крівавого дали прочухана. К. ЦН. 274. Завдали такого чосу, що й сам ватажок там же й ніжки відкидав. Стор. II. 58. Словник української мови Грінченка