1. Словник української мови у 20 томах

чубайка

ЧУБА́ЙКА, и, дав. і місц. ці, ж., розм.

1. Чубик, чупринка.

Кулик чайку Взяв за чубайку! Чайка кигиче: Згинь ти, куличе! (з народної пісні).

2. Те саме, що чуба́рка.

Навколо самі птахи .. Пурхають з місця на місце горобці, чубайки... (Л. Юхвід).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чубайка — див. волосся Словник синонімів Вусика
  2. чубайка — чуба́йка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. чубайка — -и, ж., розм. 1》 Чубик, чупринка. 2》 Те саме, що чубарка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чубайка — ЧУБА́ЙКА, и, ж., розм. 1. Чубик, чупринка. Кулик чайку Взяв за чубайку! Чайка кигиче: Згинь ти, куличе! (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 169). 2. Те саме, що чуба́рка. Навколо самі птахи.. Пурхають з місця на місце горобці, чубайки… (Юхвід, Оля, 1959, 154). Словник української мови в 11 томах
  5. чубайка — Чубайка, -ки ж. 1) Хохолъ, хохолокъ (у птицъ). А кулик чайку взяв за чубайку. н. п. 2) Эпитетъ пигалицы, кажется употребляется только уменьшительное: чубаєчка. Ой ти, чаєчко, ти, чубаєчко, позич мені чуба. Чуб. V. 763. ум. чубаєчка. Словник української мови Грінченка