чубайка
ЧУБА́ЙКА, и, ж., розм.
1. Чубик, чупринка.
Кулик чайку Взяв за чубайку! Чайка кигиче: Згинь ти, куличе! (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 169).
2. Те саме, що чуба́рка.
Навколо самі птахи.. Пурхають з місця на місце горобці, чубайки… (Юхвід, Оля, 1959, 154).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чубайка — див. волосся Словник синонімів Вусика
- чубайка — ЧУБА́ЙКА, и, дав. і місц. ці, ж., розм. 1. Чубик, чупринка. Кулик чайку Взяв за чубайку! Чайка кигиче: Згинь ти, куличе! (з народної пісні). 2. Те саме, що чуба́рка. Навколо самі птахи .. Пурхають з місця на місце горобці, чубайки... (Л. Юхвід). Словник української мови у 20 томах
- чубайка — чуба́йка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- чубайка — -и, ж., розм. 1》 Чубик, чупринка. 2》 Те саме, що чубарка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чубайка — Чубайка, -ки ж. 1) Хохолъ, хохолокъ (у птицъ). А кулик чайку взяв за чубайку. н. п. 2) Эпитетъ пигалицы, кажется употребляется только уменьшительное: чубаєчка. Ой ти, чаєчко, ти, чубаєчко, позич мені чуба. Чуб. V. 763. ум. чубаєчка. Словник української мови Грінченка