чуб

ЧУБ, а, ч.

1. Волосся на голові в людини (перев. у чоловіка).

Цигуля ступив і спинився біля вчителевих дверей. Скинув шапку й обтрусив сніг з неї, далі статечно долонею пригладив чуба, втер вуса й постукав у двері (А. Головко);

Молодший лейтенант .. опинився на самім гребені. Сорочка його залопотіла на вітрі, чуб розвіявся, і яскраве червоне сонце несподівано осяяло всю його постать (О. Гончар);

// Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом; оселедець.

Козацький чуб.

2. Жмут шерсті або пір'я на голові деяких тварин.

– А ми хіба порожні? Он, бач, пана везу! – Ну, то й вези його з богом! – глухо одмовив чоловік і почав на шкапійчині чуба поправляти (Панас Мирний).

3. Суцвіття трав'янистих рослин; волоть, китиця.

Комиш шумів .. Жовтий, гладкий, високий, – він глузував із неї, помахуючи над її головою рудим чубом (М. Коцюбинський).

◇ [Аж] воло́сся (во́лос, чуб) підніма́ється (підійма́ється, встає́, стає́, лі́зе і т. ін.) / підні́меться (вста́не, ста́не, полі́зе і т. ін.) [вго́ру (догори́, ди́бом, ду́бом, сторч і т. ін.)] див. воло́сся;

[Аж (ма́ло не)] рва́ти (де́рти, ску́бти) на собі́ (на голові́) воло́сся (чуб, чу́ба) див. рва́ти;

(1) [Аж] чуби́ тріща́ть:

а) дуже сильно битися.

– Буде, буде декому жарко, – гудів хтось із кутка ложі. – Тріщатимуть чуби! (О. Гончар);

б) (у кого) хто-небудь зазнає знущань, неприємностей і т. ін. через чиїсь дії, вчинки, страждає від чогось.

Пани б'ються, а в мужиків чуби тріщать (прислів'я);

– Всі вони так – вигадують що-небудь, вимудрують, а потім у нас чуби тріщать (Ю. Збанацький);

в) (тільки аж чуби́ тріща́ть.) з великим запалом, завзяттям.

Війна скінчилась у травні, а Жменяки все ще билися, за землі ділились, аж чуби тріщали (М. Томчаній);

Бра́тися / взя́тися за ба́рки (за чуби́) див. бра́тися;

Витяга́ти (витя́гувати) / ви́тягнути (ви́тягти) за чу́ба див. витяга́ти;

Голи́ти / ви́голити лоб (ло́ба, чу́ба, чупри́ну і т. ін.), див. голи́ти;

Грі́ти (па́рити) / нагрі́ти чу́ба (рідше чупри́ну, ло́ба) див. грі́ти;

Де́рти (дра́ти) за чу́ба див. де́рти;

Забри́ти лоб (ло́ба, чу́ба) див. забрива́ти;

(2) Ма́ти лій під чу́бом (д) див. ма́ти²; Ми́лити ши́ю (чу́ба, хо́лку і т. ін.) див. ми́лити;

Мі́рятися / помі́рятися чуба́ми див. мі́рятися;

Надира́ти / наде́рти (надра́ти) чу́ба див. надира́ти;

Намина́ти (ску́бти) / нам'я́ти (наску́бти) чуб (чу́ба, чупри́ну) див. намина́ти;

Обірва́ти чу́ба (ву́ха, чупри́ну і т. ін.) див. обрива́ти¹;

Поки́дати чуби́ див. поки́дати;

Понамина́ти чуби́ див. понамина́ти;

Пообрива́ти чу́ба (ву́ха, чупри́ну і т. ін.) див. пообрива́ти;

(3) Попогрі́ти чу́ба (д) див. грі́ти;

(4) Чуб уго́ру полі́з (д) див. воло́сся;

Чу́хати / почу́хати поти́лицю (рідше го́лову, чу́ба, чупри́ну і т. ін.) див. чу́хати.