1. Словник синонімів української мови

чуб

ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. у жінок); КУ́ЧЕРІ (кучеряве або завите волосся); ГРИ́ВА (про густе довге); КУ́ЧМА, КОПИ́ЦЯ, ША́ПКА, ШАПЧИ́НА (перев. із сл. волосся — густе, кучеряве або скуйовджене і тому високе на голові) розм., ОСЕЛЕ́ДЕЦЬ (старовинна чоловіча зачіска) заст. Розчісувала (Юля) перед малесеньким дзеркальцем своє пишне каштанове волосся (Григорій Тютюнник); У воєнкома.. на високий лоб падає підкучерявлений чуб (М. Стельмах); Всі заздро позирали на прекрасну чуприну ясного золота на Юриній голові (Ю. Смолич); Іван звичним рухом відкидає з чола назад непокірну хвилясту шевелюру (П. Колесник); Сходилися вони до голяра Тимка щонеділі, аби голитися і підстригати чупер (В. Стефаник); Уже вона і розчесалася; вже і коси у дрібушки поплела (Г. Квітка-Основ'яненко); Марина розпустила Христі косу. Густе волосся як хвиля падало аж додолу (Панас Мирний); Був (Семко) високий,.. кругловидий, русявий; голова в кучерях (П. Куліш); Високе дівча.. мчало містечковими закамарками, трясло чорною кучмою волосся на голові (К. Гордієнко); На голові у хлопця здіймалась копиця скуйовдженого волосся (М. Трублаїні); Смугляве обличчя, облямоване чорною шапчиною пухнатого волосся, було повне жіночої приваби (О. Досвітній); Запорожці звали ще чуприну оселедцем, бо як вона довга, то теліпається, неначе оселедець (О. Стороженко). — Пор. па́тли.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чуб — (пасмо волосся на голові чоловіків) чуприна, оселедець. Словник синонімів Полюги
  2. чуб — Чуприна, шевелюра; (козацький) оселедець; (у птахів) чубайка; чубок. Словник синонімів Караванського
  3. чуб — див. волосся Словник синонімів Вусика
  4. чуб — [чуб] чуба, м. (на) чуб'і, мн. чуби, чуб'іў два чубие Орфоепічний словник української мови
  5. чуб — ЧУБ, а, ч. 1. Волосся на голові в людини (перев. у чоловіка). Цигуля ступив і спинився біля вчителевих дверей. Скинув шапку й обтрусив сніг з неї, далі статечно долонею пригладив чуба, втер вуса й постукав у двері (А. Головко); Молодший лейтенант .. Словник української мови у 20 томах
  6. чуб — чуб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. чуб — -а, ч. 1》 Волосся на голові у людини (перев. у чоловіка). || Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом або вухом; оселедець. 2》 Жмут шерсті або пір'я на голові деяких тварин. 3》 Суцвіття трав'янистих рослин; волоть, китиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. чуб — (аж) рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. Фразеологічний словник української мови
  9. Чуб — Чуб, -ба, -бові (прізв.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. чуб — ЧУБ, а, ч. 1. Волосся на голові у людини (перев. у чоловіка). Цигуля ступив і спинився біля вчителевих дверей. Скинув шапку й обтрусив сніг з неї, далі статечно долонею пригладив чуба, втер вуса й постукав у двері (Головко, II, 1957, 299)... Словник української мови в 11 томах
  11. чуб — Чуб, -ба м. Передняя часть волосъ на головѣ человѣка, иногда вообще волосы; хохолъ. Юпитер, все допивши з кубка, погладив свій рукою чуб. Котл. Ен. І. 13. Пани б'ються, а в мужиків чуби болять. Ном. № 1304. Скуби мене за чуб. Левиц. І. 336. чуба намняти. Словник української мови Грінченка