чубаритися

БИ́ТИСЯ (бити один одного, влаштовувати бійку), СКУ́БТИСЯ розм., СКУ́БА́ТИСЯ розм.; ТОВКТИ́СЯ розм., ТУ́ЗАТИСЯ розм., ТУЗИ́ТИСЯ рідко (битися, штовхаючись чим-небудь — звичайно кулаками); ЧУ́БИТИСЯ розм., ЧУБА́РИТИСЯ рідко (битися, хапаючи один одного за чуби, волосся, а також битися взагалі). — Док.: поби́тися, поску́бтися, почу́битися. Декотрі хлопці почали битись. Піднявся шум та галас (І. Нечуй-Левицький); Як розлючена кішка, він кинувся до Тимка і схопив за комір кожуха. — Ану годі, вояки! — суворо прикрикнула Любов Іванівна. — Чого скубетесь..! (Ю. Збанацький); Дітвора почала тузатись (А. Свидницький); Тут їх чиновники тузились, Як півні за гребні возились; Товкличь кулаччям по зубах (І. Котляревський); Село ходило війною на село, вулиця билася навкулачки з вулицею, сусід чубився з ненависником-сусідом, але потім усе закінчувалося миром або людським судом (Д. Прилюк). — Пор. 1. боро́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чубаритися — ЧУБА́РИТИСЯ, рюся, ришся, недок., розм. Те саме, що чу́битися. – Пани за царя, за свою власть, народ за свою, і давай чубаритись, воювати (П. Словник української мови у 20 томах
  2. чубаритися — чуба́ритися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. чубаритися — -рюся, -ришся, недок., розм. Те саме, що чубитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чубаритися — ЧУБА́РИТИСЯ, рюся, ришся, недок., розм. Те саме, що чу́битися.- Пани за царя, за свою власть, народ за свою, і давай чубаритись, воювати (Панч, Гарні хлопці, 1959, 56). Словник української мови в 11 томах