чуб

Значення в інших словниках

1. чуб — Чуприна, шевелюра; (козацький) оселедець; (у птахів) чубайка; чубок. Словник синонімів Караванського
2. чуб — див. волосся Словник синонімів Вусика
3. чуб — [чуб] чуба, м. (на) чуб'і, мн. чуби, чуб'іў два чубие Орфоепічний словник української мови
4. чуб — ЧУБ, а, ч. 1. Волосся на голові в людини (перев. у чоловіка). Цигуля ступив і спинився біля вчителевих дверей. Скинув шапку й обтрусив сніг з неї, далі статечно долонею пригладив чуба, втер вуса й постукав у двері (А. Головко); Молодший лейтенант .. Словник української мови у 20 томах
5. чуб — чуб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
6. чуб — -а, ч. 1》 Волосся на голові у людини (перев. у чоловіка). || Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом або вухом; оселедець. 2》 Жмут шерсті або пір'я на голові деяких тварин. 3》 Суцвіття трав'янистих рослин; волоть, китиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. чуб — (аж) рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. Фразеологічний словник української мови
8. чуб — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. Словник синонімів української мови
9. Чуб — Чуб, -ба, -бові (прізв.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. чуб — ЧУБ, а, ч. 1. Волосся на голові у людини (перев. у чоловіка). Цигуля ступив і спинився біля вчителевих дверей. Скинув шапку й обтрусив сніг з неї, далі статечно долонею пригладив чуба, втер вуса й постукав у двері (Головко, II, 1957, 299)... Словник української мови в 11 томах
11. чуб — Чуб, -ба м. Передняя часть волосъ на головѣ человѣка, иногда вообще волосы; хохолъ. Юпитер, все допивши з кубка, погладив свій рукою чуб. Котл. Ен. І. 13. Пани б'ються, а в мужиків чуби болять. Ном. № 1304. Скуби мене за чуб. Левиц. І. 336. чуба намняти. Словник української мови Грінченка