чубчик
ЧУ́БЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до чуб.
До столу підійшов Борис Білецький. Невисокий на зріст, плечистий. У білій сорочці з розкритим коміром. На лоб спадає русяве пасемце чубчика (Д. Ткач);
Шовковиста ковила викинула ніжні чубчики (І. Цюпа);
// Невеличкий жмут, пасмо волосся, що звисає над лобом (у жінки).
Волосся стригла коротко, не морочила собі голови зачісуванням, і тому бувала [Марина] переважно розпатлана – з чубчиком на лобі (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чубчик — див. волосся Словник синонімів Вусика
- чубчик — чу́бчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- чубчик — (-а) ч.; мол. Дівчинка. Чубчик — мала за віком дівчина. (Сленг-лікбез 5). Словник жарґонної лексики української мови
- чубчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до чуб. || Невеличкий жмут, пасмо волосся, що звисає над лобом (у жінки). Великий тлумачний словник сучасної мови
- чубчик — ЧУ́БЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до чуб. До столу підійшов Борис Білецький. Невисокий на зріст, плечистий. У білій сорочці з розкритим коміром. Словник української мови в 11 томах
- чубчик — Чубчик, -ка м. ум. отъ чуб. Словник української мови Грінченка