1. Словник української мови в 11 томах

чубчик

ЧУ́БЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до чуб.

До столу підійшов Борис Білецький. Невисокий на зріст, плечистий. У білій сорочці з розкритим коміром. На лоб спадає русяве пасемце чубчика (Ткач, Арена, 1960, 163);

Шовковиста ковила викинула ніжні чубчики (Цюпа, Краяни, 1971, 85);

// Невеличкий жмут, пасмо волосся, що звисає над лобом (у жінки).

Волосся стригла коротко, не морочила собі голови зачісуванням, і тому бувала [Марина] переважно розпатлана — з чубчиком на лобі (Смолич, Мир.., 1958, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чубчик — див. волосся Словник синонімів Вусика
  2. чубчик — ЧУ́БЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до чуб. До столу підійшов Борис Білецький. Невисокий на зріст, плечистий. У білій сорочці з розкритим коміром. На лоб спадає русяве пасемце чубчика (Д. Ткач); Шовковиста ковила викинула ніжні чубчики (І. Словник української мови у 20 томах
  3. чубчик — чу́бчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. чубчик — (-а) ч.; мол. Дівчинка. Чубчик — мала за віком дівчина. (Сленг-лікбез 5). Словник жарґонної лексики української мови
  5. чубчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до чуб. || Невеличкий жмут, пасмо волосся, що звисає над лобом (у жінки). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чубчик — Чубчик, -ка м. ум. отъ чуб. Словник української мови Грінченка