чудачка
ЧУДА́ЧКА, и, дав. і місц. ці, ж.
Жін. до чуда́к.
[Тоня:] Справді, чудачка ви, Галю. Варто було через це хвилюватись (І. Кочерга);
Мала масу приклонників [прихильників], через неї люди вбивали себе. І раптом –, можете уявити собі цю чудачку, боїться! Боїться нашого Руді, як маленька дівчинка! (В. Винниченко);
Марко хотів шугнути крізь натовп, але раптом перед ним стала дівчина, чудачка з синіми очима (І. Микитенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чудачка — чуда́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- чудачка — -и. Жін. до чудак. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чудачка — ЧУДА́ЧКА, и, ж. Жін. до чуда́к. [Тоня:] Справді, чудачка ви, Галю. Варто було через це хвилюватись (Коч., II, 1956, 454); Марко хотів шугнути крізь натовп, але раптом перед ним стала дівчина, чудачка з синіми очима (Мик., II, 1957, 426). Словник української мови в 11 томах
- чудачка — Чудачка, -ки ж. Чудачка. Чудачка! як умерла, то й ногами не дриґає. Ном. № 8308. Словник української мови Грінченка