1. Словник української мови у 20 томах

чудацький

ЧУДА́ЦЬКИЙ, а, е.

Те саме, що чудерна́цький.

Старов цілував руки. Олдрідж виривався. Але нікому не здавалося все це чудацьким (О. Ільченко);

Учителька здивувалася такою чудацькою відповіддю (С. Ковалів);

Рослинність була незвичайно буйна, розкішна – буйніша ніж у теперішніх гарячих краях. Звіра всякого земноводного було страшенно багато, великого, чудацького; ті звірі позникали (з наук. літ.);

Ліс лежав замкнений у собі, вдоволений. Сиві маси мряк висіли в чудацьких формах над ним, місцями ясніші й темніші, і силувалися розвести неприязний сумрак його глибини (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудацький — див. дивак Словник синонімів Вусика
  2. чудацький — чуда́цький прикметник Орфографічний словник української мови
  3. чудацький — -а, -е. Власт. чудакові; дивний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чудацький — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  5. чудацький — ЧУДА́ЦЬКИЙ, а, е. Власт. чудакові; дивний. Старов цілував руки. Олдрідж виривався. Але нікому не вдавалося все це чудацьким (Ільч., Серце жде, 1939, 239); Учителька здивувалася такою чудацькою відповіддю (Ков., Світ.., 1960, 86). Словник української мови в 11 томах