чудацтво
ЧУДА́ЦТВО, а, с.
Властивість за знач. чуда́цький.
“Що це з ним одразу сталося?” – міркував собі той, але вже не дивувався, бо потроху звик до професорових чудацтв (А. Кримський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чудацтво — Дивацтво, чудернацтво Словник чужослів Павло Штепа
- чудацтво — чуда́цтво іменник середнього роду чудацький вчинок Орфографічний словник української мови
- чудацтво — -а, с. Властивість за знач. чудацький. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чудацтво — Чуда́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чудацтво — ЧУДА́ЦТВО, а, с. Властивість за знач. чуда́цький. "Що це з ним одразу сталося?"-міркував собі той, але вже не дивувався, бо потроху звик до професорових чудацтв (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 108). Словник української мови в 11 томах