1. Словник української мови в 11 томах

чудацький

ЧУДА́ЦЬКИЙ, а, е. Власт. чудакові; дивний.

Старов цілував руки. Олдрідж виривався. Але нікому не вдавалося все це чудацьким (Ільч., Серце жде, 1939, 239);

Учителька здивувалася такою чудацькою відповіддю (Ков., Світ.., 1960, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудацький — див. дивак Словник синонімів Вусика
  2. чудацький — ЧУДА́ЦЬКИЙ, а, е. Те саме, що чудерна́цький. Старов цілував руки. Олдрідж виривався. Але нікому не здавалося все це чудацьким (О. Ільченко); Учителька здивувалася такою чудацькою відповіддю (С. Словник української мови у 20 томах
  3. чудацький — чуда́цький прикметник Орфографічний словник української мови
  4. чудацький — -а, -е. Власт. чудакові; дивний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чудацький — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал. Словник синонімів української мови