1. Словник української мови у 20 томах

чудесник

ЧУДЕ́СНИК, а, ч., розм.

1. заст. Чаклун (у 1 знач.).

Чари чудесника.

2. перен. Людина, здатна творити щось незвичайне, дивовижне.

– Стрінув пічник, – говорить бабуся, – про церкву питав, чи закрили. Андрія цікавить чудесник, який, справлявши піч, розповів про хитрі димоходи всередині. Доти піч видавалася нудною: купа цегли; а тепер – повна загадок (В. Барка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудесник — чуде́сник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. чудесник — -а, ч., розм. 1》 заст. Чаклун (у 1 знач.). 2》 перен. Людина, здатна творити щось незвичайне, дивовижне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. чудесник — ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст. Словник синонімів української мови
  4. чудесник — ЧУДЕ́СНИК, а, ч., розм. 1. заст. Чаклун (у 1 знач.). 2. перен. Людина, здатна творити щось незвичайне, дивовижне. Людина володіє землею і господарює на ній по-соціалістичному. Тим-то і виросли в радянській хліборобській сім’ї чудесники (Літ. Укр., 15.III 1963, 3). Словник української мови в 11 томах